Лайфхаки з дистанційного навчання: Найкращий досвід учителів

Вчимося робити цифрові технології нашою новою суперсилою! Адже дистанційне навчання — чи не найдієвіший спосіб для вчителя познайомитись із нестандартними й новаторськими методами роботи. Але як учителям дізнатися, що учень досягає потрібного результату під час онлайн-навчання? Досвідом та порадами діляться вчителі, яким вдалося подолати основні виклики нової шкільної реальності.

ВИКЛИК: З нуля організувати дистанційне навчання в початковій школі

Кроки для вирішення:

  • Один клас — одна платформа. У початковій школі як базову платформу для зв’язку з учнями зручно використовувати Google Meet. Сервіс простий у використанні. Можна скласти розклад наперед та закріпити єдине посилання до основних предметів, які викладає вчитель. Учні знатимуть: ваші уроки доступні за цим лінком і не потрібно шукати щоразу новий.
  • Вчителі-предметники можуть створювати власні посилання та прикріплювати їх біля назв дисциплін, або ж використовувати вже наявні. Також у початковій школі можна спробувати платформу Discord — вона мультифункціональна і зручна.
  • Зверніть увагу: максимальну групу для відеозв’язку можна формувати до 10 осіб. Проте для аудіо — в необмеженій кількості.
  • У середній та старшій школі зручно використовувати ZOOM. Важливо, щоб платформа була єдиною для класу — про це слід заздалегідь домовитися з іншими педагогами.
Випрацюйте «Кодекс поведінки» для дистанційних уроків
  • Домовтеся, що кожен учень за кілька хвилин до уроку перевіряє справність та рівень зарядки гаджета.
  • Проговоріть, коли учні можуть вмикати та вимикати свої мікрофони.
  • Повідомте дітям, який сигнал відповідає за опцію «Підняти руку». У моєму випадку в дитини я помічаю ввімкнений мікрофон.
  • Проговоріть, що можна писати в загальному чаті, а що — ні.
  • Зазначте, що під час уроку мають бути закриті будь-які ресурси, що не мають стосунку до навчання.
  • Домовтеся, щоб під час уроку в дітей стояла на столі склянка чи пляшечка з водою.

Проводьте ранкове коло кілька разів на тиждень.

Погодьтеся: чудово, якби навіть через екрани гаджетів учні почувалися причетними до шкільної спільноти! У цьому допомагають чудові ритуали для всього класу, як от вже звичне для всіх ранкове коло. Та з появою «дистанційки» багато хто забув про це, дуже шкода.

Тож вчителю потрібно буде продумати сценарій онлайн-уроку не лише з ігровими елементами, а й з обов’язковою комунікацією та співпрацею учнів одне з одним. Ваш урок мине намарно, якщо діти просто слухатимуть вас. Комбінуйте невеликі теоретичні блоки з цікавими завданнями. Та як би дітям цього не хотілося — неможливо постійно використовувати інтерактив і гратися більшу частину часу. Основний навчальний матеріал можна подавати, створюючи презентації в Power Point, Key Note, Сanva та демонструвати коротенькі відео.

Використовуйте інструменти для візуалізації:

  • Онлайн-дошка. Для учнів початкових класів підійде дошка Lino. Учитель має можливість змінювати фони і кольори дошки, робити їх яскравими, щоб привернути увагу. На цю дошку педагог може завантажувати власні файли та зображення і виводити їх на екран. Дошка чудово працює для залучення дітей до дискусії. Вчитель пише на дошці запитання в режимі реального часу, а діти на віртуальних стікерах фіксують відповіді. Учні можуть одночасно відстежувати, хто що пише. А педагог розуміє, хто в цей момент активно залучений до уроку, хто друкує дуже повільно, а хто швидко висловлює думку. Також її можна застосовувати для створення ментальних карт, мозкового штурму тощо. За допомогою однієї з опцій дошки ваші учні можуть писати коментарі одне одному.
  • Тематичні аватарки. Змінюйте протягом тижня аватарки разом з дітьми: щотижня обирайте тему чи героїв, у яких кожен з вас буде «перевтілюватися».
  • Знайдіть собі помічника. Захопити увагу дітей може вигаданий вами супергерой-помічник у ваших презентаціях, який щоуроку вноситиме родзинку в подання тем своїми коментарями та зауваженнями. Або ж виходьте онлайн разом з яскравим іграшковим персонажем — оберіть йому ім’я, розкажіть, хто він та з якою метою буде на ваших заняттях.

Навчіться утримувати увагу дітей навіть крізь екран.

Це — чи не найскладніший виклик для вчителя, який запроваджує дистанційне навчання в початковій школі. На практиці будуть помічними такі прийоми:

  • Онлайн-квач. Діти дуже уважно слухають одне одного, щоб не пропустити свою чергу. Починає вчитель: дає вправу на обчислення будь-кому з класу. Учень озвучує відповідь і далі має «заквачувати» наступним запитанням-прикладом однокласника.
  • Рефлексія за прочитаною книгою. Вчитель дає завдання дітям прочитати оповідання чи невелику книгу, озвучує дату презентації. У зазначений час учні обговорюють прочитане. Під час уроку кожному учню для мінівиступу надається регламент до трьох хвилин. За цей час школярі озвучують, які фрагменти їм сподобались і чому вони рекомендують (чи ні) прочитати цю книжку іншим.
  • Веселі паузи-руханки та «гнучкі» уроки. Дитина, яка більшу частину дня проводить біля екрана, рухатися має обов’язково. Тож дозвольте учням самостійно обрати плейліст для динамічних пауз-руханок — список композицій ви отримуєте заздалегідь, а потім щодня вмикаєте певний трек.

Підтримуйте постійний контакт із батьками.

Перед початком дистанційного навчання варто хоча б коротко поспілкуватись із кожною родиною й дізнатися, чи мають вони можливість забезпечити дитині цей формат. Якщо є діти, які не зможуть відвідувати онлайн-уроки, треба буде продумати інший формат завдань для них.

Знайдіть спільну мову з «хитрунами» та онлайн-прогульниками. До прикладу, якщо помічаєте, що дитина кілька разів поспіль ухиляється від онлайн-уроків і знаходить різні виправдання, щоб не виконувати завдання, після кількох прохань можете використати чарівну фразу: «Цього разу мені доведеться зробити «ало-ало» мамі?». Але не забувайте: не можна коментувати факт нездачі робіт чи невчасне виконання завдань тим чи тим учнем під час онлайн-зв’язку з усім класом. Під кінець заняття, до прикладу, можна попросити кількох учнів залишитися, і по черзі з ними спілкуватися. Ці питання слід вирішувати тет-а-тет.

ВИКЛИК: Як спроєктувати дистанційний урок мрії

Щоб правильно побудувати онлайн-урок, зручно спиратися на готову структуру та врахувати всі її етапи.

Підготуйтеся! Готуючи матеріал уроку, запитайте себе: чи активує почуте й побачене пізнавальну діяльність учнів? А ще актуалізуйте отримані раніше школярами знання, щоб мати впевненість: діти готові до нового матеріалу. Для цього створіть у Google-формі опитувальник на два запитання: «Чим ми займалися минулого тижня?» і «Розкажіть, що означає…» (тут вписуєте важливе означення, на яке учні мають спиратися під час подальшої роботи). Так, це всі ті речі, які під час очного навчання вчителі роблять, не замислюючись. Але і під час дистанційного навчання не можна пропускати цей етап і одразу пояснювати нову тему.

Продумайте, як подати інформацію. Цей етап було б добре переносити в асинхронне навчання. Тобто, подання інформації не обов’язково має відбуватися в режимі реального часу та синхронної взаємодії з дітьми. Інформація цілком може бути самостійно опрацьована учнями, а ваша присутність важливіша на інших етапах.

Практика. Навчіть дітей справлятись із помилками. На цьому етапі вчителям дуже важливо правильно навчити дітей справлятись із помилками. Отже, учні виконують завдання, а педагог бере на себе діагностичну та корекційну функцію. Так він побачить і переконається, що учень правильно застосовує певні інструменти.

Підсилюйте мотивацію. Можна створити умови, за яких мотивація підтримується чи ні. Але всі ми різні: комусь потрібні підтримка та похвала, комусь — відчуття досягнення та ситуація, комусь — максимальна автономність, ще комусь — оцінки. Не всі учні достатньо мотивовані, щоб виконувати завдання в онлайн-форматі. Це показав приклад першої хвилі «дистанційки». Ще Леонардо да Вінчі влучно підмітив: «Навчання без бажання псує розум, і він нічого не затримує в собі». Якщо ваші учні не розумітимуть, чому вивчають певну тему, та й взагалі — навіщо прийшли до школи, висновок сумний: дитина не зможе навчатися якісно ні очно, ні дистанційно. Але цю ситуацію можна змінити, якщо на допомогу прийдуть захопливі цифрові інструменти.

Формувальне оцінювання. На цьому етапі участь вчителя є важливішою, ніж на етапі пояснення матеріалу. Мета оцінки — не поставити позначку в журналі, вказуючи рівень знань учня. Оцінювання — це про те, щоб показати учневі, де він є на шляху до мети та що йому треба зробити ще, щоб досягти результату. Оцінка має містити коментар до роботи, бо самі лише «7» чи «9» мало про що говорять. Учень побачить «9» — подумає «Ну й добре!» та більше не повернеться до теми, щоб зрозуміти, як зробити краще. Саме тому вчителям варто спробувати надавати не лише кількісний, а й якісний зворотний зв’язок. А іноді й взагалі відмовлятися від кількісного. Не намагайтеся бути «гелікоптерними вчителями». Так-так, не перебирайте на себе функцію гелікоптера та не намагайтеся за мінімальний час нафарширувати дитину масивом інформації, вміннями та компетентностями, на вибір яких сам учень не має впливу. Школяр відчуває: навколо стільки всього відбувається. Але… не з ним. Натомість дитина має відчувати внутрішню потребу бути на уроці. Але як на це вплинути? Спробуйте з’ясувати, про які знання з вашого предмета учні говорять як про власну потребу. Цікавинки мають бути, але не перевантажуйте урок веселощами: він має адресуватися тим запитам, які є у ваших учнів. Якщо учень відчуває, що все те яскраве та креативне, що ви пропонуєте, не спрямоване на вирішення його потреб, то не сприйматиме цей процес як навчання.

Надайте вибір вашим учням і допомагайте їм встановити цілі. Цілі треба сформулювати так, щоб учень розумів: це цілі не школи, вчителя чи міністерства, а його особисті. Дитина має знати, що вона одержить, засвоївши знання. Надайте учневі вибір. Це не означає, що він має диктувати, вивчаємо ми певну тему чи ні. У межах кожного уроку і теми варто забезпечити кілька опцій та пропонувати їх дітям. Принцип той самий, що й з харчуванням. Якщо ми скажемо дитині: «Їж, що хочеш!» — найімовірніше, що раціон складатиметься зі снеків, смаколиків та газованої води. Але можна надати вибір у межах смачного та корисного. Так само — з уроками.

Використовуйте різні канали подання інформації. Спостерігайте за тим, як краще засвоюють інформацію ваші учні. Хтось добре «ловить» матеріал, коли вчитель розповідає наживо. Для когось краще, коли виступ вчителя є в записі. А ще комусь зручніше подивитися презентацію з елементами інтерактиву. Спробуйте наступне: зробіть плейлист на свій урок, у якому зберіть п’ять різних пояснень однієї теми. Або ще краще — нехай такий плейлист складуть ваші учні! Для цього їм треба знайти в інтернеті, як п’ять різних людей пояснюють певну тему.Або ж іще один цікавий варіант: знайдіть в інтернеті та запропонуйте учням погане пояснення теми. Попросіть розповісти, що саме в цьому поясненні незрозуміло, чого бракує. Це набагато краща перевірка розуміння теми, ніж тести.

Не давайте завдання написати реферат: результат буде «скачаний» за хвилину та просто прочитаний у найкращому разі. Дайте завдання завантажити з інтернету три реферати на одну тему та порівняти їх між собою. Це зовсім інший рівень завдання. Ще краще — створити презентацію за цим рефератом. Матеріал конкретного тексту учень має передати у форматі презентації, інфографіки чи будь-якому іншому.

Тести — корисний інструмент «дистанційки», але не для оцінювання. Під час першої хвилі української «дистанційки» більшість вчителів саме тестами намагалися перевірити рівень знань. З одного боку, комп’ютерні тести — це зручно. Комп’ютер сам перевіряє, педагог має стовпчик оцінок, готових до перенесення в журнал. Та всі ми знаємо, що тести можна легко списати. Так, можна убезпечитися від цього, але повірте: учні ще більш креативні! Не слід тішитись ілюзіями, що якісь наші дії убезпечать від списування. Набагато краще використовувати тести як інструмент для навчання. Тести мають передусім допомагати учневі, а не вчителю. Учень завдяки їм може побачити, що саме йому ще потрібно зробити. Коли дитина це розуміє — спокійніше сприймає будь-які помилки.

ВИКЛИК: Зберегти соціальну активність дітей

Навчання — насамперед соціальна активність. Перебування в школі допомагає вчитися правильно будувати стосунки з однолітками й дорослими поза межами родини. А ще — практикувати різні види комунікації, формувати ставлення до процесу навчання, друзів і самих себе. Онлайн-навчання звужує можливість навчатися разом і поруч. Але є лайфхаки, які в цьому допоможуть. Три кроки для вирішення:

  1. Peer-групи. Для учнів-однолітків це можливість об’єднуватись у групи за інтересами. Це можуть бути невеликі проєктні групи по 4–5 осіб. Учні вирішуватимуть різні завдання разом: конспектування, підготовка рефератів, проєктів, презентацій та відео. Це все потребує чималих зусиль, а в групі робота кипітиме цікавіше та буде виконана швидше.
  2. Дайте учням голос. Під час онлайн-занять цінно проговорити й запитати учнів: «Як ти?», «Що вдається?», «Над чим цікаво працювати?», «Є щось незрозуміле для тебе?», «Що викликає сумніви?» Для цього батькам та класному керівнику треба домовитися про конкретну годину, під час якої учні спілкуватимуться саме про процес навчання. За результатами таких розмов викладач зможе надати учням необхідну допомогу, без поспіху розібратися з поточними труднощами, а за потреби — залучити до діалогу батьків.
  3. «Чат інформування». Під час дистанційного та змішаного форматів навчання надважлива якісна комунікація. Ми всі стомилися під час першої хвилі карантину від нескінченного потоку скріншотів, повідомлень різного ступеню важливості в різних чатах, які треба було збирати докупи, щоб не пропустити щось важливе. Рішення? Створити «чат інформування». Цей чат веде виключно класний керівник або вчитель. Він закритий для коментування. Його мета — донести важливі меседжі до аудиторії, щоб ті не згубилися серед великої кількості повідомлень. Там немає флуду — тільки корисна інформація. Якщо у вас досі немає такого чату, дуже раджу його створити! Окремий чат має бути для живого спілкування, реакцій, ідей, мемів, коментарів, запитань і обговорень.

За матеріалами сайту: https://osvitoria.media/

Поділитися:
Перейти до вмісту